Дисципліни
Аксіологічні виміри літератури
Курс базується на ціннісному підході як системі породження смислових засад людського буття, що мотивують і скеровують життя людини. Виходячи з того, що література як особливий художньо-естетичний тип пізнання дійсності відтворює кардинальні феномени, котрі набувають вигляду аксіологічних відношень - курс націлений на вивчення літературних творів, в яких демонструється випробування цінностей на предмет їх відповідності характеристикам істинності-удаваності, вічності-минущості, загальності-індивідуальності, соціальності-ідеологізованості тощо.
Літературно-критичний практикум
Умовою фахового становлення філолога є його перебування в сучасному літературно-критичному контексті, теоретичне осмислення літературно-мистецьких і літературознавчих явищ, вираження своєї позиції щодо них у фаховій літературі та пресі. Завдання курсу - поглиблене оволодіння методичними принципами підготовки текстів різних літературознавчих жанрів і вдосконалення індивідуального наукового стилю. Студентам пропонується практична робота з текстом: переклад, редагування, написання різножанрових літературознавчих робіт (анотацій, статей, рецензій), що також передбачає й уміння адекватно застосовувати теоретичні моделі для дослідження літературних текстів.
Літературно-критичний практикум
Умовою фахового становлення філолога є його перебування в сучасному літературно-критичному контексті, теоретичне осмислення літературно-мистецьких і літературознавчих явищ, вираження своєї позиції щодо них у фаховій літературі та пресі. Завдання курсу - поглиблене оволодіння методичними принципами підготовки текстів різних літературознавчих жанрів і вдосконалення індивідуального наукового стилю. Студентам пропонується практична робота з текстом: переклад, редагування, написання різножанрових літературознавчих робіт (анотацій, статей, рецензій), що також передбачає й уміння адекватно застосовувати теоретичні моделі для дослідження літературних текстів.
Національно-культурна ідентичність в українській літературі ХХ-ХХІ ст.
Останнім часом відбувається активне переосмислення понять націоналізму та "українскості", тобто національного аспекту ідентичності. Парадоксальним чином ми отримуємо глибший сенс українського виміру ідентичності під час кризи та війни на Донбасі. У цьому контексті цікавим є питання, як наша література артикулює свою "українскість". Майже протягом всього ХХ ст. Україна перебувала під радянською окупацією. Отже, національно-культурна ідентичність не була дана, письменники її шукали та конструювали в своїх текстах. У курсі розглянуто українську прозу, поезію, драму, есеїстку ХХ століття, які пропонують проекти національної та культурної ідентичностей. У синхронній перспективі в курсі простежується, як ідея національного самоусвідомлення актуалізовується в текстах раннього модернізму, 1920-1930-х, повоєнного періоду, 1980-1990-х, а також в сучасній українській літературі. Запропоновані в курсі тексти розглядаються в поняттях "нація", "культура", "ідентичність", "пам'ять", "історія", "міф".
Гендерний дискурс українського модернізму
Передбачається аналіз ґендерних аспектів української літератури ХХ ст., кризи патріархальних цінностей у модерній культурі. Європейський модернізм пов'язаний із "війною статей", тобто протистоянням патріархальних і сучасних уявлень про місце та роль чоловіка і жінки в соціокультурних процесах, про біологічні й соціальні чинники ґендерної ідентифікації. Емансипаційні тенденції утвердилися в українському письменстві в середині ХІХ ст., у прозі Марка Вовчка, згодом Олени Пчілки, Наталі Кобринської. Модернізм початку ХХ ст. активно дебатує феміністичну проблематику. Розглядається також ґендерна специфіка модернізаційних процесів сучасної літератури.
Література в контексті культурних студій
Курс спрямований на те, щоб познайомити студентів із розумінням літератури як сукупності культурних практик, які розглядаються з погляду методології, що пропонують "Культурні студії", впливового напрямку сучасної гуманітаристики. Центральною проблемою курсу є критичний розгляд літературної теорії, історії літератури, а також інтерпретації літературних творів з погляду семіотики влади. Окрема увага приділяється таким темам, як 1) філософські основи літературознавчої методології культурних студій, 2) засоби конструювання ідентичностей (національних, гендерних, соціальних, професійних, класових тощо) засобами літератури і 3) література в інтермедіальному вимірі (література і кіно), 4) література і культурні індустрії (література і кітч).
Типологія модернізму: Україна і Франція
Курс спрямований на вивчення національних особливостей модернізму в Європі початку ХХ ст., а саме на дослідження українсько-французьких літературних взаємин першої третини ХХ ст.; найбільша увага приділяється пошуку та інтерпретації перекладів українською з французької літератури, виявленню різноманітних перекладацьких стратегій; пошуку та інтерпретації маловідомих або ще не введених у науковий обіг тогочасних літературно-критичних статей, присвячених інтерпретації французької літератури (критик розглядається як професійний читач); важливим є також виявлення французького "сліду" в українській літературі першої третини ХХ ст. шляхом інтертекстуального аналізу. Важливою складовою спецкурсу є самостійна робота студентів з пошуку, аналізу та інтерпретації публікацій в пресі, щоденникових записів, листів, мемуарів, автобіографій, архівних матеріалів та ін.
Американська література ХХ-ХХІ ст./20th and 21st Century American Literature (англ.мовою)
Метою даного курсу є вивчення творів американських письменників, написаних протягом 20-го століття у довгому триванні, аналіз поетики художніх текстів для розуміння того, як література США коментує сучасні реалії і як контекст інакшості та множинності творить американську культуру й проникає у світову. Тексти, які буде розглянуто кожного тижня, представлятимуть певний тип розмаїтття: відмінності американського і європейського, урбаністичного і субурбаністичного, корінного і прибулого, консумеристського й ідеалістського, масового й елітарного, расового й субкультурного текстових кодів. До курсу включено твори Вітмена, Емерсона, Дікінсон, Стівенса, Т.С. Еліота, Вільямса, Фіцджеральда, Селінджера, Плат, Пінчона, Моррісон, ДеЛілло, Фоера, Сілко, Гаммад, Мельничука. Для обговорення кожного типу розмаїття пропонуються як художні тексти, так і фільми. Список літератури і електронні копії малотиражних творів буде надано студентам заздалегідь.
Українська драматургія ХХ-ХХІ ст.
Курс передбачає аналіз української драматургії кінця ХІХ - початку ХХІ століття. Увага зосереджується на зміні художньої мови української драматургії на зламі ХІХ-ХХ ст., коли відбувається відхід української драматургії від реалістично-побутової традиції та утверджується модерністський філософсько-естетичний світогляд. Простежується перехід української драматургії 1930-40-х років на рейки соцреалізму. Окреслюються особливості драматургії МУРу (Мистецького українського руху) та розвитку драматургічних жанрів після подолання матриці Корнійчука від 1960-х до 1980-х. Презентуються основні тенденції української драми від 1990-х дотепер. Предметом аналізу є творчість найвизначніших представників української модерністської та постмодерністської драматургії, зокрема Лесі Українки, О.Олеся, Л.Старицької-Черняхівської, С.Черкасенка, Я. Мамонтова, В.Винниченка, М.Куліша, І.Кочеги, І.Микитенка, І.Дніпровського, І.Костецького, Ю.Косача, Л. Коваленко, О.Корнійчука, О.Коломійця, М.Зарудного, В. Шевчука, В. Діброви, Неди Нежданої, А. Вишневського, Н.Ворожбит, П. Ар'є тощо.
Літературний побут в Україні 1910-1930-х років
Поняття "літературний побут" концептуально сформувалося в літературознавстві 1920-х років у колі формалістів, які вважали, що літературознавство має вивчати не тільки літературу, але й те, як і в якому середовищі живе письменник, досліджувати інституційні форми існування літератури. Так однією з форм літературного побуту є літературний журнал (газета) та видавництво, де письменник і читач зустрічаються, але опосередковано, між ними постає - редактор і цензор. Важливою формою літературного побуту 1880-1930 рр. були літературні гуртки, літорганізації, часописи, просвітницькі організації, народні бібліотеки. У спецкурсі аналізуються специфічні форми літпобуту, зокрема естрадні форми спілкування з читачем 1900-1920-х рр. (літвечірки, літгастролі, літсуди, літературні провокації та ін.). У програмі спецкурсу важливе місце посідає вивчення преси; преса розглядається як літературно-комунікативний інститут монополії у процесі формування свідомості та літературних (часто - ідеологічних) смаків, літературних канонів та репутацій. Досліджується специфіка та механізми представлення "чужої" культури в газетах та часописах: асиміляція, актуалізація етнокультурних стереотипів, маргіналізація, міфологізація. Студентам запропоновано розглянути проблему цензури як державного регулятора інформації та контролю; проаналізувати видиму/невидиму, свідому/несвідому форми цензури; визначити специфіку побутування української літератури в умовах цензурних обмежень (заборонні акти 1863, 1876-1905); дослідити редакційну політику щодо видання текстів української класики в 1920-1930-хх рр. (цензурні обмеження, ідеологічне редагування текстів).
Актуальні питання сучасного українського літературознавства
Здобувачам освіти пропонуються актуальні теми сучасного літературознавства, зокрема генезі літературної утопії. Метою курсу є дослідження типології та джерел європейської літературної утопії. Передбачено аналіз текстів світової літератури, присвячених зображенню ідеального суспільного устрою від «Епосу про Гільгамеша» до «Утопії» Томаса Мора, «Міста Сонця» Томмазо Кампанелли, «Христианополіса» Йогана Валентина Андрее й «Нової Атлантиди» Френсіса Бекона. У фокусі уваги – • проутопічні сюжети в шумеро-аккадській, греко-римській, кельтській міфології; • оповіді про вигадані держави доби Античності (острів Панхая Евгемера, діалоги «Держава», «Крітій», «Тімей» Платона, опис Меропії Теотомпа, «Сонячна держава» Ямбулоса) та географічна література давньої Греції та Риму (Ктесій Кнідський, Мегасфен, Гекатей Абдерський, Геродот, Діодор Сицилійський); • образ християнського раю та середньовічні проутопії («Повість про Індійське Царство», Тисячолітнє Царство, «Країна Кокань»); • ренесансний соціально-політичний утопізм; • діалог літературної ренесансної утопії та архітектури ідеального міста як тексту (проєкти Філарете, Франческо ді Джорджо Мартіні, Скамоцци); • ґенеза та типологія новочасних антиутопій та дистопій.