Дисципліни
Психологічні та психоаналітичні підходи у культурології
На основі розгляду першоджерел та подальших критичних розвідок психоаналіз подається як культурний феномен, як культуротворний фактор і як культурологічна дослідницька парадигма. Мета курсу – сформувати цілісне уявлення про психоаналіз, як про явище, що виникло й розвивалось у відповідь на потреби культури; його вплив на актуальні трансформації культури та на схеми інтерпретації її розвитку.
Антропологія повсякдення
Метою курсу є ознайомлення студентів із теорією і практикою сучасних компаративістських досліджень у галузі європейської етнології. Аналізуються тривалі міжетнічні контакти, взаємовпливи різних за характером етнічних культур. Українська етнічна історія, етнічна культура українців, її складові розглядаються в контексті проблем загальної європейської та євразійської етнічної історії, як результат різних за характером етнічних процесів (дифузії, культурних контактів і взаємовпливів тощо). Значну увагу приділено порівняльному аналізу важливих характеристик матеріальної та духовної культури українців та їхніх найближчих сусідів і етнокультурних партнерів.
Історія української культури
Курс «Історія української культури» орієнтований на надання студентам першого року навчання бакалаврської програми уявлення про українську культуру як про складну структуру, у котрій художня культура посідає хоч і важливе, втім не провідне місце. Поступ культури буде представлено не як історію художніх стилів, а насамперед як історію змін, що відбувалися у свідомості її носіїв. У ході опанування курсу студенти отримуватимуть навички самостійного аналізу культурних артефактів. Курс «Історія української культури» передбачає фокусування уваги на формуванні та функціонуванні певних релігійних, політичних, ідеологічних, етичних та естетичних ідей, які впливали на становлення художньої культури. Приклади з художньої культури буде розглянуто передусім як ілюстрацію до «матеріального» втілення таких ідей.
Сучасне мистецтво: та мистецькі інституції
Програма курсу «Сучасне мистецтво та мистецькі інституції» відповідає навчальному плану підготовки магістра і є необхідною складовою частиною вивчення циклу фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін з Культурології. Курс спрямований на вивчення багатої спадщини образотворчого мистецтва, створеного людиною упродовж ХХ та початку ХХІ ст., окрема увага в межах курсу приділяється візуальній культурі Заходу. Також у межах курсу досліджується місце і роль візуального мистецтва у системі культури, зокрема у формі різноманітних інституцій, професійної та економічної діяльності. Курс «Сучасне мистецтво та мистецькі інституції» розраховано на студентів – культурологів (магістратура), І курс, факультет гуманітарних наук, напрям підготовки «Культурологія», але також може бути корисним слухачам інших гуманітарних спеціальностей.
Семіотика культури: методологічний практикум
Дисципліна є необхідною складовою частиною вивчення теорії культури. Він дає можливість навчити студентів магістеріуму орієнтуватися в сучасному гуманітарному знанні та самостійно використовувати засвоєні концепції та поняття у своїй науково-дослідницькій діяльності. Курс орієнтований на поглиблене вивчення однієї з провідних традицій гуманітарного мислення, Семіотика є не тільки способом мислити про культуру, а й одним з провідних способів говорити про неї, враховуючи знаково-символічний аспект культуротворчої діяльності.Студенти виконують творчі завдання з інтерпретації знаків в культурі, які взаємооцінюються шляхом їх обговорення на семінарських заняттях, виконання групового або індивідуального дослідницького завдання та захисту його на іспиті.Мета та завдання дисципліни.Курс спрямований на опанування та вироблення стилю мислення, що ґрунтується на семіотичному дослідницькому підході, що й по сьогодні присутій у Тартуській школі. Курс покликаний сформувати уявлення про природу знаку, пояснити причини знаковості у культурі, навчити розпізнавати її прояви на свідомому та несвідомому рівнях у «мовах культури» як системах кодування культурових значень – від музики, кіно, образотворчого мистецтва і літератури, до рольових ігор та соціальних інтеракцій.
Методологія наукового дослідження
Курс «Методи наукового дослідження » є однією із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки магістрів. В лекційній частині курсу розглядаються питання створення від початку програм методологічної кооперації наук в межах яких поняттям «аналізу», «синтезу», законів призвичаєних до логіки предикатів та розкладання теорії на емпіричний та теоретичний рівні, було залишено місце в історії методології наукового пізнання. Але розгляд концепцій методологічного фальсифікаціонізму К. Поппера, парадигмальної будови академічної науки Т. Куна, науково - дослідницької програми І. Лакатоса, Ст. Тулміна, М. Поланьї, П. Феєрабеда не заради розгляду їхнього походження, змісту та взаємної критик, як це буває в курсі історії філософії і методології науки, Цей розгляд призначено заради виділення в кожній із цих концепцій «долучення до дослідження» у зонах: формування гіпотез, введення до поновного дослідження деконтекстуалізованих інтелектуальних явищ «третього світу; знаходження гарантованого місця для академічних досліджень студентів та викладачів проблемного змісту у концептуальних картинах академічних дисциплін; долучення до критик «застарілих ідей» як частини «парадигм»; долучення до практик покращення виразності новизни ідей у просторі «насичених варіантів ідей»; можливості звертатися до дослідження ідей та підходів, які було відкинуто за формальними критерієм; бачити у «принципі проліферації» «контр - індукції» доцільність дослідження будь - якої проблеми на різних базах її «альтернативного бачення». Вказані формати вмотивованої мети долучення до наукового дослідження не присутні у канонічному форматі репрезентації наукового дослідження в якому розв’ язання будь - якої проблеми, має пройти через визначення об’єкта, предмета і методу дослідження. Але, останні ознаки стану проведеного наукового дослідження є лише встановленням його включення до генеалогії аспектів та підходів до розгляду проблеми, до якої долучається дослідник. В той же час, побудова генеалогії дослідження проблеми за схемою «внесків» попередників має ознаки методологічного спрощення.
Основи аналізу мистецьких творів
Програма вибіркового курсу "Основи аналізу мистецьких творів" має на меті доповнити і вдосконалити знання з історії та теорії образотворчого мистецтва, надати практичні навички дослідження творів з застосуванням класичних мистецтвознавчих та культурологічних підходів до аналізу візуальної культури. Завданням курсу зокрема є: ознайомлення з технікою виконання мистецьких творів від історії до сучасності та її вплив на розвиток мистецьких форм; співвідношення змісту та форми у творах образотворчого мистецтва, способи побудови та прочитання їх можливих змістів та наративів. Курс доповнює матеріали курсу "Сучасне мистецтво" і розрахований на студентів – культурологів (магістратура), І курс, факультет гуманітарних наук, але також має самостійне значення і бути корисним слухачам інших гуманітарних спеціальностей.
Екранні мистецтва та візуальна культура
Курс знайомить з окремими підходами до розуміння екранних мистецтв як важливої складової візуальної культури та дозволяє засвоїти практичні уміння аналізу рухомого зображення. Головний фокус курсу - практика покадрового аналізу фільму, яка дає змогу засвоїти технічний і концептуальний словник рухомого зображення, глибше зрозуміти концептуальну проблематику часу в екранних мистецтвах та трансформації проблематики досліджень кіно в пост-кінематографічну епоху цифрових медіа. Теоретична і практична частини курсу доповнюють одна одну, даючи можливість безпосередньо застосувавши терміни та концепції до конкретного фільмічного матеріалу. Протягом курсу студенти виконують покадровий аналіз фрагменту фільму та вчаться «вирощувати» власну інтерпретацію з фільмічної матерії. Матеріалом для щільного аналізу рухомого зображення є самостійно обраний фраґмент з фільму Альфреда Гічкока «Психо» (1960), остаточним результатом практичної роботи є самостійний дослідницький текст та розкадровка з технічним описом. Практична робота має поступовий, багатошаровий характер і проходить серію обговорень на заняттях, дозволяючи студентам глибше оволодіти словником і матеріалом та отримати досвід багатоетапного написання тексту. Курс культивує чутливість до фільмічної матерії і дає конкретні інструменти для того, щоб описувати, аналізувати та інтерпретувати її. Крім цього, курс розвиває і поглиблює навички написання дослідницьких робіт та опрацювання теоретично насичених наукових текстві англійською мовою
Доколумбові цивілізації: виклики та парадокси
Останніми роками напрямок дослідження давніх цивілізацій фактично зійшов у нас нанівець. При тому, що в НаУКМА працювали відомі фахівці з цієї теми, і зокрема на кафедрі культурології. І якщо звичні зі шкільної лави цивілізації Старого Світу випускникам донині не цікаві (на превеликий жаль), то екзотичні держави та народи американського континенту інтригують і приваблюють. Більше того, саме специфіка соціокультурного розвитку Доколумбового регіону демонструє чимало парадоксів, що вибивають з традиційних схем шкільного знання. Тому, порівняння відповідних цивілізацій з аналогами Старого Світу становить чільне місце викладу, як і пошуки характерних алгоритмів для обох векторів. Мета та задачі дослідницького семінару: Таким чином, курс має 1) збагатити загальну ерудицію слухачів; 2) розширити їх культурний плюралізм; 3) навчити системному баченню в нормах постнекласичної парадигми наукового пізнання. Також, автор не лишає надію, що курс здатен пробудити в слухачах цікавість до подальшого дослідження культурі цивілізацій минулого. Адже «не знаючи минулого, людина буде вічно повторювати помилки попередників» (с). Під час викладу слухачам демонструватиметься тематичний візуальний та музичний контент. Для самостійного опрацювання матеріалів та для підготовки до практичних занять студентам буде надано чималий обсяг новітньої літератури, зокрема – англомовної. Щодо методів викладання, варто зазначити, що дискурс матиме ані історичний характер, ані музейницький, ані археологічний – хоча нерідко матиме справу зі старожитностями. Наразі ж це – дискурс історичної культурології. Навчити слухачів відрізняти її підходи – також входить до мети курсу.
Культурна історія французької гуманітаристики XIX ст. - початок ХХ ст.
Програма курсу «Культурна історія французької гуманітаристики 19-початку 20 ст.ст.» відповідає навчальному плану підготовки магістра і є необхідною складовою частиною вивчення циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Курс спрямований на вивчення багатої історико-ідейної та культурної спадщини французького 19 та початку 20 ст., окрема увага в межах курсу приділяється історії ідейно-філософських напрямків цього періоду та їх політичним, інституційним, освітнім, літературним, музичним та мистецько-архітектурним аспектам. Курс розраховано на студентів – культурологів (магістратура), І курс, факультет гуманітарних наук, напрям підготовки «Культурологія», але також може бути корисним слухачам інших гуманітарних спеціальностей.
Етнокультурні процеси нового і новітнього часу
Даний курс розрахований на студентів-культурологів як практичне продовження курсу «Етнологія». Він має на меті дати студентам більш детальну інформацію про етнокультурні особливості та специфіку повсякденних практик різних регіонів світу. На конкретних прикладах розглядаються різні компоненти культури та повсякденного життя як окремих народів, так і споріднених через спільний етногенез або через подібні культурні компоненти спільнот.
Українське мистецтво: теорія, історія, критика
Курс сприяє аналітичному осмисленню історії українського мистецтва. Мета курсу – формування комплексного знання студентів про історію українського мистецтва від давніх часів до сучасності у багатоманітності його стилів та жанрів. Логіка курсу відповідає хронології історико-культурних епох, розкриваючи специфіку розвитку мистецтва в українському національному контексті. Основним тематичним фокусом курсу є розвиток українського мистецтва ХХ-ХХІ століть. У взаємодії зі знаннями із суміжних дисциплін вивчення історії художньої культури сприятиме формуванню цілісного уявлення про українську культуру, глибшому розумінню характеру взаємодії різних видів мистецтва та закономірностей їхнього національного розвитку.
Актуальні проблеми візуальної культури
поворотами), детальніше фокусуючись на конкретних питаннях владних відносин у полі візуального і стратегій візуального опору міноритарних суб’єктів. Такий підхід зумовлений тим, що дослідження візуальної культури виникли в 1990-х роках не як окрема дисципліна, а, як політично заряджена «дедисциплінарна практика», якщо скористатись визначеннями В.Дж.Т.Мітчела, і ця політична зарядженість передбачає увагу до емансипативних політик. Візуальні студії увібрали в себе дослідницькі програми різних дисциплін та напрямків думки: історії мистецтва, Cultural Studies, критичної теорії, досліджень медіа і апаратів, досліджень ідентичності, тілесності та перформативності, історії чуттів, феміністичних, квір та пост-/деколоніальні студій. Проблематика досліджень візуальної культури подається у курсі через актуальні проблеми, поставлені дослідницями другої і третьої хвиль фемінізму та квір студій, які стосуються критики патріархату, расизму, класизму та гомофобії. Візуальна культура, відтак, невіддільно пов’язана з емансипативними політиками видимості, а поле візуального постає полем боротьби за агентність міноритарних суб’єктів. Важливою складовою курсу є практичний розвиток візуальної грамотності, здатності взаємодіяти із зображеннями на різних рівнях їхнього сприйняття і розуміння, залучати історичний і політичний контексти виробництва, поширення та рецепції зображень, культивувати чутливість до змін їхньої афективної і смислової навантаженості. Уся література рекомендована до курсу є англомовною, спосіб роботи з нею спрямований на поглиблення навичок опрацювання теоретично насичених англомовних текстів.
Проблема автентичності культурної інтерпретації
Курс «Проблема автентичності культурно історичної інтерпретаці» відповідає навчальному плану підготовки магістрів культурології в галузі наук про культуру зі спеціальності 6. 02.01 – культурологія. Курс надає студентам теоретичні та фактичні знання у царині історії та теорії розвитку дослідницьких практик, метою яких було комплексне вдосконалення основ літературознавчих інтерпретативних практик в історії і літературній критиці, які одночасно ставали і «текстовими» моделями культури. З середин 60 - их років ХХ століття «текстові» моделі культури зробили процес «письма» частиною семіотичних моделей культури. Саме відтоді бере свій початок відчуття незадоволення репрезентації літературної класики за рахунок традиційних сюжетно - стильових особливостей творів певного автора та їхньої поетики
Постструктуралізм
Дисципліна та є необхідною складовою частиною вивчення теорії культури. Він дає можливість навчити студентів магістеріуму орієнтуватися в сучасному гуманітарному універсумі та самостійно використовувати засвоєні концепції та поняття у своїй науково-дослідницькій діяльності. Курс орієнтований на поглиблене вивчення однієї з провідних традицій гуманітарного мислення, яка охоплює цілий ряд підходів у соціо-гуманітарному пізнанні, а також спрямований на введення в тематичне та проблематичне кола постструктуралізму.На лекціях розгдядаються питання радше філософського, аніж лінгвістичного походження такої течії думки, як постструктуралізм. Незважаючи на позірно очевидне співвіднесення зі структуралізмом (як наприклад у Р. Барта), у постструктуралізмі маємо справу з відмовою від бачення структури як онтологічної сутності (У. Еко). Натомість помічаємо human factor (в мовознавстві позачено як антропоцентричний поворот).Семінарські заняття спрямовано на опанування провідних ідей та концепцій Ж. Деріди, Ж.Дельоза, Ю.Крістєвої, М.Фуко, Р.Барта, Ж.Бодрійяра, Б.Ріддінгса, О. Маркварда, Л.Вітгенштейна, Р.Рорті, В.Декомба, А. Кожева, П. Де Мана, Ж. Лакана, С.Жижека, Р. Салецл, Б.Кассен шляхом читання оригінальних праць, їх перекладів, їхнього обговорення на семінарських заняттях, виконання групового дослідницького письмового завдання та захисту його назаліку