Пелешенко Олена Юріївна
Дисципліни, які викладає
Українська література від модерну до сучасності: постколоніальний вимір
Курс має на меті висвітлити тексти української літератури від епохи Бароко до сьогодення в контексті анти/постколоніального дискурсів. Акцентується увага на тому, що українська література в різні епохи пропонує різні моделі національної ідентичності, підважуючи імперські претензії та утверджуючи власну культурну самодостатність. До розгляду пропонуються твори Г. Сковороди, Г. Квітки-Основ'яненка, І.Нечуя-Левицького, Лесі Українки, А.Кримського, В.Домонтовича, Ю. Андруховича та інших.
Вступ до літературознавства
Вступ до літературознавства – це пропедевтичний курс, покликаний сформувати базові уявлення про літературознавство як філологічну дисципліну та закласти основи для аналізу художніх текстів. Курс пов’язаний із дисциплінами «Українська література», «Світова література» «Аналіз художнього тексту», «Теорія літератури» та «Основи компаративістики». Курс розглядає: 1) специфіку літератури як мистецтва слова; 2) структуру художнього тексту як семіотичної системи; 3) взаємодію тексту з іншими текстами й контекстами; 4) ключові підходи до інтерпретації літературних творів. Програма охоплює основні (теорія, історія, критика) та допоміжні (текстологія) літературознавчі дисципліни, відмінності між художніми та нехудожніми текстами, взаємодію автора, тексту й читача, а також елементи поетики (образи, тропи, стилістичні фігури, жанри, стилі). Особлива увага приділяється розвитку літературного процесу та його національній специфіці
Світова література-2 (література ХІХ ст.)
Курс є продовженням загального курсу з історії світової літератури та присвячений дослідженню літературного процесу «довгого» XIX століття (1789 – 1914) в європейських та північноамериканських літературах. Передбачено аналіз знакових творів світової літератури в контексті змін культурних та інтелектуальних ландшафтів епохи, вивчення ключових авторів та літературних напрямів, а також розгляд історичних закономірностей розвитку естетичних моделей. Основна увага приділяється романтизму, реалізму та ранньому модернізму як домінантним напрямам XIX століття. Особливий акцент зроблено на взаємозв’язках між літературним процесом цього періоду та націоналізмом, орієнталізмом та імперіалізмом, а також на концепції «світової літератури» (Weltliteratur), сформульованій Йоганном Вольфгангом фон Ґете.
Актуальні питання сучасного українського літературознавства
Здобувачам освіти пропонуються актуальні теми сучасного літературознавства, зокрема генезі літературної утопії. Метою курсу є дослідження типології та джерел європейської літературної утопії. Передбачено аналіз текстів світової літератури, присвячених зображенню ідеального суспільного устрою від «Епосу про Гільгамеша» до «Утопії» Томаса Мора, «Міста Сонця» Томмазо Кампанелли, «Христианополіса» Йогана Валентина Андрее й «Нової Атлантиди» Френсіса Бекона. У фокусі уваги – • проутопічні сюжети в шумеро-аккадській, греко-римській, кельтській міфології; • оповіді про вигадані держави доби Античності (острів Панхая Евгемера, діалоги «Держава», «Крітій», «Тімей» Платона, опис Меропії Теотомпа, «Сонячна держава» Ямбулоса) та географічна література давньої Греції та Риму (Ктесій Кнідський, Мегасфен, Гекатей Абдерський, Геродот, Діодор Сицилійський); • образ християнського раю та середньовічні проутопії («Повість про Індійське Царство», Тисячолітнє Царство, «Країна Кокань»); • ренесансний соціально-політичний утопізм; • діалог літературної ренесансної утопії та архітектури ідеального міста як тексту (проєкти Філарете, Франческо ді Джорджо Мартіні, Скамоцци); • ґенеза та типологія новочасних антиутопій та дистопій.
Світова література-2 (література ХІХ ст.)
Курс є продовженням загального курсу з історії світової літератури та присвячений дослідженню літературного процесу «довгого» XIX століття (1789 – 1914) в європейських та північноамериканських літературах. Передбачено аналіз знакових творів світової літератури в контексті змін культурних та інтелектуальних ландшафтів епохи, вивчення ключових авторів та літературних напрямів, а також розгляд історичних закономірностей розвитку естетичних моделей. Основна увага приділяється романтизму, реалізму та ранньому модернізму як домінантним напрямам XIX століття. Особливий акцент зроблено на взаємозв’язках між літературним процесом цього періоду та націоналізмом, орієнталізмом та імперіалізмом, а також на концепції «світової літератури» (Weltliteratur), сформульованій Йоганном Вольфгангом фон Ґете.
Історія європейської літературної утопії
Метою курсу є дослідження типології та джерел європейської літературної утопії. Передбачено аналіз текстів світової літератури, присвячених зображенню ідеального суспільного устрою від «Епосу про Гільгамеша» до «Утопії» Томаса Мора, «Міста Сонця» Томмазо Кампанелли. У фокусі уваги – • проутопічні сюжети в шумеро-аккадській, греко-римській, кельтській міфології; • оповіді про вигадані держави доби Античності (острів Панхая Евгемера, діалоги «Держава», «Крітій», «Тімей» Платона, «Жінки на народних зборах» Арістофана, опис Меропії Теотомпа, «Сонячна держава» Ямбулоса, «Правдива історія» Лукіана Самосатського) та географічна література давньої Греції та Риму; • образ християнського раю та середньовічні проутопії («Повість про Індійське Царство», Тисячолітнє Царство, «Країна Кокань», «Плавання Брана, сина Фебала»); • ренесансний та бароковий соціально-політичний утопізм (Макіавеллі, Монтень, Рабле, Шекспір, Бекон). • діалог літературної ренесансної утопії та архітектури ідеального міста як тексту (проєкти Філарете, Франческо ді Джорджо Мартіні, Скамоцци); • утопії та антиутопії XVIII століть; • ґенеза та типологія новочасних антиутопій та дистопій: гендерні та екокритичні аспекти.