Дисципліни, які викладає
Історія кіно
Програма з курсу «Історія кіно» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Вона може слугувати і для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей. У запропонованому курсі йдеться про естетичні параметри і поетику кіно, про кіно як різновид національної культури, про авторські рефлексії видатних майстрів кіно, в тому числі й українських, над мораллю та психологією людини, про екранну інтерпретацію трагічних подій ХХ століття. Курс надає загальні уявлення про зарубіжну й українську кінокласику в контексті гуманістичних концепцій, вироблених кіномистецтвом впродовж ХХ століття. Увага приділяється вивченню основам знань про кінематограф і дослідженню кіномистецтва на прикладі окремих фільмів в контексті визначених тем і жанрів. Кіно українське подається як невід’ємна частина світового.
Історія українського кіно
Ознаки існування українського кіно в умовах російської імперії мали місце ще до 1917 року, та, на жаль, фільми не збереглися. Наш курс починає відлік його історії з 1922 року, коли було утворено Всеукраїнське фотокіноуправління, яке відновило існуючу в Одесі та Ялті матеріально-технічну базу (кінофабрики) і з 1924 року вже випускало ігрові фільми, заснувало Одеський кінотехнікум, а згодом кіноінститут у Києві, через чотири роки спорудило Київську кінофабрику на той час найбільшу в Європі. Особливістю кіно 1920-х був стрімкий розвиток, національне самоусвідомлення, надання можливості розвитку кіно національних меншин і вихід на міжнародний ринок. Гальмування його розвитку та репресії стали наслідком колоніальної політики в часи сталінського тоталітаризму. Друга світова війна, повоєнне малокартиння й особливо ідеологічний тиск негативно позначились і на кіноіндустрії, і на якості продукції. Через десять років по війні почалося розширення кіновиробництва і можливість самостійного формування творчих планів. Відродження 1960-х принесло міжнародний успіх українського поетичного кіно та інтерес глядачів до пригодницьких фільмів кіностудії ім. О. Довженка. Через зміну партійної влади в СРСР та в Україні поетичне кіно потрапило під адміністративну заборону. Застій тривав 14 років, з 1986-го – нове піднесення у часи перебудови, потім з 1993 року – чергова криза, зумовлена економічними причинами та неспроможністю уряду усвідомити значення кіномистецтва для незалежної держави, для формування патріотичної свідомості суспільства. Черговий етап відродження українського кіно, який дав низку якісних фільмів, у тому числі про війну на Донбасі, випадає на 2017 – 2020 роки.