Дисципліни, які викладає
Українська ідентичність: перспективи та виклики
Пропонований курс є авторським екскурсом, який простежує витоки, досліджує виклики та окреслює перспективи формування української ідентичності з огляду на культурно-цивілізаційний контекст. Національна ідентичність виступає культурно-історичним феноменом, актуалізація якого притаманна нашому часові, адже цей дискурс легітимізує геополітичні пертурбації, визвольні рухи, військові конфлікти та пов’язані з ними змінення траєкторій людських доль, що потребує теоретичного обґрунтування параметрів поняття «ідентичність», й це обумовлює актуальність пропонованого курсу. Наразі не існує комплексної теорії ідентичності у європейській гуманітаристиці, незважаючи на численні розробки її різноманітних аспектів від модерної доби до сучасності. Зокрема в Україні проблема національної ідентичності донедавна була відкритою, отже потребує вирішення за доби інтеграційного форсажу у безмежному просторі глобалізаційних викликів, гібридних конфліктів та військового протистояння. Протеcтна ідентичність консолідує політичну націю, живить її спротив, адже народ, позбавлений ідентичності є лише аморфним населенням на певній території. За великим рахунком, у кривавій війні, що нині триває, українці відстоюють власну ідентичність від нав’язування чужої, тобто стадію теоретичного осмислення у нашому випадку, замістила стадія практичної реалізації, що не відміняє наукового аналізу явища української ідентичності. Передусім конструювання ідентичності є інтелектуальним процесом, вона народжується і локалізується у свідомості; істотною характеристикою ідентичності є її динамічність та діалогічність. Відтак колективна ідентичність постає як перебіг і результат складного процесу ідентифікації спільноти, що характерно для формування національної ідентичності незалежної України. Інтенційними характеристиками ідентифікаційних процесів виступають національна ідея та національна міфологія. Тож мета курсу полягає у науковій рефлексії щодо культурно-історичного феномену національної ідентичності в українській репрезентації на широкому культурно-цивілізаційному тлі.
Релігійно-культурні традиції на теренах України
Пропонований курс надає уявлення про розвиток та взаємодію різноманітних релігійно-культурних традицій, котрі впливали на формування українського світогляду та менталітету. Адже міфологія визначає систему та основні структурно-семантичні параметри національної культури і є її мовою в семіотичному аспекті. Релігія та релігійність виступають не тільки провідними культуромоделюючими чинниками, а й засобами формування сучасного культурно-політичного простору України. У результаті опанування курсу студенти повинні усвідомити взаємозв’язок культури та релігії; вміти визначити базові культурно-релігійні категорії, здійснювати дослідження міфологічних систем (котрі не будучи фактом емпіричного дійсності, стали предметом культурологічної реконструкції) етносів, що мешкали на території України; аналізувати становлення світоглядних підвалин автохтонного східнослов’янського етносу; з’ясувати специфіку адаптації трансплантованої східнохристиянської традиції та її взаємодію із місцевими реаліями; визначати феномен «українське православ’я»; розуміти релігійні системи як певний чинник національного самозбереження (греко-католицизм) та ідентифікації (рідновірство); виявляти іноетнічні релігієтворчі процеси, що проявилися на українських теренах (штундизм у середовищі німецьких колоністів українського Півдня; хасидизм у єврейському середовищі як певна реакція на політичні реалії України відповідної доби; дотичність до світу ісламу у формі його кримсько-татарської філіації тощо); аналізувати вплив радянського «богоборництва» на загальний духовний занепад та виникнення місцевих синкретичних релігійних рухів (на кшталт Великого Білого Братства) в Україні пострадянської доби ; обгрунтовувати роль «релігійного відродження» як чинника самозбереження нації на підставі смислобуттєвих цінностей у спільному культурно-політичному просторі.
Практика переддипломна
Переддипломну практику запроваджено відповідно до напряму професійної підготовки: 034 «Культурологія» магістрів кафедри культурології НаУКМА й спрямовано на оволодіння навичками, необхідними для подальшої дослідницької роботи у наукових установах сфери культури. Базою практики є Інститут культурології НАМ України. Умови пракики: наявність попереднього варіанту магістерської роботи, який у процесі практики очікувано зазнає вдосконалення теоретичних положень та їхньої апробації у межах профільного науково-дослідницького колективу (зокрема у формі презентації провідних тез магістерської роботи на науковому Круглому столі)Тож мета практики полягає у засвоєнні студентами-практикантами проблематики культурологічних дослідницьких полів, що домінують у вітчизняній гуманітаристиці. Провідні завдання практики: вміти відрефлексовувати власну позицію в межах гуманітарного дослідницького поля; створити науковий проект та провести наукові дослідження з конкретної проблеми.
Релігійно-культурні традиції на теренах України
Пропонований курс надає уявлення про розвиток та взаємодію різноманітних релігійно-культурних традицій, котрі впливали на формування українського світогляду та менталітету. Адже міфологія визначає систему та основні структурно-семантичні параметри національної культури і є її мовою в семіотичному аспекті. Релігія та релігійність виступають не тільки провідними культуромоделюючими чинниками, а й засобами формування сучасного культурно-політичного простору України. У результаті опанування курсу студенти повинні усвідомити взаємозв'язок культури та релігії; вміти визначити базові культурно-релігійні категорії, здійснювати дослідження міфологічних систем (котрі не будучи фактом емпіричного дійсності, стали предметом культурологічної реконструкції) етносів, що мешкали на території України; аналізувати становлення світоглядних підвалин автохтонного східнослов'янського етносу; з'ясувати специфіку адаптації трансплантованої східнохристиянської традиції та її взаємодію із місцевими реаліями; визначати феномен "українське православ'я"; розуміти релігійні системи як певний чинник національного самозбереження (греко-католицизм) та ідентифікації (рідновірство); виявляти іноетнічні релігієтворчі процеси, що проявилися на українських теренах (штундизм у середовищі німецьких колоністів українського Півдня; хасидизм у єврейському середовищі як певна реакція на політичні реалії України відповідної доби; дотичність до світу ісламу у формі його кримсько-татарської філіації тощо); аналізувати вплив радянського "богоборництва" на загальний духовний занепад та виникнення місцевих синкретичних релігійних рухів (на кшталт Великого Білого Братства) в Україні пострадянської доби ; обгрунтовувати роль "релігійного відродження" як чинника самозбереження нації на підставі смислобуттєвих цінностей у спільному культурно-політичному просторі.
Магістерська робота
Метою написання й захисту дипломної роботи є вироблення у здобувача компетенції з постановки наукової проблеми й адекватного її розв’язання культурологічними методами. Вибір об’єкта і предмета .має визначатися предметним полем культурології. Конкретні поставлені у дослідженні завдання мають відповідати досягненню загальної мети. Висновки роботи мусять відповідати на питання, поставлені у переліку завдань. Список літератури має бути оформлений згідно з ДСТУ.
Оглядові лекції до комплексного кваліфікаційного екзамену
Метою є підготовка студентів до комплексного кваліфікаційного екзамену. Викладачі читають лекції з наступних дисциплін: Антропологія повсякдення, Постмодернізм, Психоаналіз і культура, Етнокультурні процеси давньої Східної та Північної Європи, Постструктуралізм, Семіотика культури, Сучасне мистецтво: концепції та практика, Екранні мистецтва та візуальна культура, Методологія наукового дослідження, Філософія гуманітарного знання.
Туризм та екскурсійна справа
Феномен туризму є складним та багатогранним, що заслуговує на дослідження у академічному дискурсі як у ретроспективі, так і у перспективі, адже туристична діяльність завжди була і є невід'ємною частиною людського соціуму. Туристична подорож полягає не тільки в переміщенні у фізичному просторі, а й передусім,у культурному середовищі шляхом безпосереднього контакту із реаліями іншої культурної традиції, де турист залишається представником певного соціуму. В той же час, за умов глобалізації, туристична подорож сприймається як нова грань власної культури, бо включає інші країни до притаманного соціокультурного середовища подорожуючого. Людина, що пізнає світ у такий спосіб, не тільки спостерігає але й особисто розшифровує зміст пам'яток та пам'ятних місць, отже здійснює процедуру герменевтичного розкодування культурних символів. Розуміння світу під час туристичної подорожі переживається екзистенційно, на власному досвіді, а не кількісно-інформаційно як у наслідку іншого виду діяльності. Значною мірою, успішна реалізація акту прилучення до чужоземних "культурних галактик", а також сприйняття ціннісних орієнтирів у межах власної культури, які об'єднують людей в єдину соціокультурну спільноту, залежить від особистості посередника гіда-екскурсовода, від його інтелектуального рівня, ідейно-світоглядного спрямування та фахової майстерності. Адже сьогодні пересування у планетарному просторі стає цінністю, маркером успіху, що структурує "культуру мобільності", а "туриста" позиціонує у модусі ідентичності глобального світу (З. Бауман). Турагент (менеджер з туризму), за цих обставин, виступає модератором привабливої туристичної реальності, яка не завжди збігається з об'єктивністю. Пропонований курс, що виступає маркером "просторового повороту" в культурі, стосується новітньої галузі гуманітарного знання геокультурології та її відгалуження міфогеографії, на базі якої, переважно й ґрунтуються туристичні маршрути.
Практика навчальна (культурологічна) (після семестру)
Наскрізна програма практик включає музейну (ознайомчу), навчальну (культурологічну), дослідницьку (етнологічну або музейну), а також як вибіркову педагогічну практику. Навчальна (культурологічна) практика враховує пріоритетні напрями, які визначила кафедра культурології НаУКМА і які знайшли відображення в навчальному плані освітньої програми «Культурологія» (освітній ступінь – бакалавр). Завдання практики: ознайомлення з основними напрямами та специфікою діяльності архівів, архівів-музеїв (на прикладі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та ін.); ознайомлення із сучасною структурою Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, її фондами, які є ґрунтовною джерельною базою для досліджень з історії культури; поглиблення фахових знань з теорії та історії культури шляхом візуалізації понятійно-категоріального апарату; формування та розвиток розуміння процесів проєктування, що відбуваються в сучасному мистецькому просторі; ознайомлення зі специфікою діяльності певних установ (музеїв, галерей, центрів та ін.) шляхом участі студентів в проєктах / програмах.
Східнохристиянська культура
її адаптації у східнослов’янському цивілізаційному просторі. У межах курсу розглядається базова Східнохристиянська макроцивілізація, зокрема репрезентована Візантією від її витоків до занепаду; аналізується дуалізм пізньоантично-язичницької та християнсько-аскетичної традицій (через її маркери Іподром та Храм); становлення християнської догматики (Вселенські собори), іконології (іконоборництво/іконошанування) та розвиток месіанської ідеї у сакральному вимірі. Злети візантійської творчості аналізуються через культурні епістеми: «золотий вік Юстиніана», Македонське, Комнінівське і Палеологівське «відродження». Розглядається формування «візантійської співдружності» країн Південно-Східної Європи; простежується моделюючий східнохристиянський чинник Києворуської субцивілізації, а також візантійська константа та її переосмислення у Східнослов’янській цивілізації Нового часу. На підставі поняття «Візантія після Візантії» аналізується контроверсійний, проте безумовно визначний вплив візантійського феномену на сучасні соціокультурні процеси.
Київ та кияни
Курс розрахований на широке коло студентів, які цікавляться історією та культурою Києва. розглянуто окремі аспекти історичного та культурного розвитку міста, культурні традиції, що склалися в середовищі киян, легенди про Київ та його населення, а також історичну топографію міста. окрему увагу приділено історичним персоналіям, пов’язаним із Києвом, а також подіям XIX–XX ст.
Кваліфікаційна робота
Метою написання й захисту кваліфікаційної роботи є вироблення у здобувача компетенції з постановки наукової проблеми й адекватного її розв’язання культурологічними методами. Вибір об’єкта і предмета .має визначатися предметним полем культурології. Конкретні поставлені у дослідженні завдання мають відповідати досягненню загальної мети. Висновки роботи мусять відповідати на питання, поставлені у переліку завдань. Список літератури має бути оформлений згідно з ДСТУ.